Головній російській спецслужбі дісталися у спадок архіви ВЧК, НКВД і КГБ — величезна маса документів, до яких багато людей уже давно намагаються отримати доступ. Одні пишуть історичні праці, інші намагаються реабілітувати родичів, третіх цікавить доля історичних постатей. І всі вони стикаються з залізобетонним заслоном, за яким ця інформація прихована: багато документів радянських спецслужб не видають навіть через 100 років, коли нікого з згаданих у них людей уже не залишилося в живих. Чому це роблять? І що вдається виявити тим, хто все ж отримує з архівів щось, окрім відписок?